Поради батькам

 

      Поради батькам п'ятикласників Лист 1                                                  Поради батькам п'ятикласників Лист 2                                                                        

 

 

 

 

То, что нам говорили, когда мы были детьми:

«Не беги;            иди медленно;            быстрее; съешь всё;             мой руки;              чисти зубы; помолчи;                   говори;            извинись; поздоровайся;             отстань от меня;                  иди играть;            не мешай;         ты не умеешь; ты еще маленький;            я сам сделаю;                   ты уже большой;           иди спать;                      вставай, уже поздно;          поиграй сам;                       я занята;                    не стой на солнце;             выйди на солнце…»

 

То, что мы хотели бы услышать:

 

«Люблю тебя;          ты – самый лучший;

я счастлив, что ты у меня есть;

давай поговорим;     я тебя слушаю;

как ты себя чувствуешь?

говори то, что хочешь;       я доверяю тебе;

что тебе не нравится?          

мне приятно, когда ты смеёшься;                                я хочу поговорить с тобой;                                        давай поиграем;                плач, если хочешь;    извини, если я ошибаюсь…»      

 

 

 

Обережно суїцид!

Суїцид (самогубство)це крайній вид агресії, навмисне самопозбавлення життя.

Надзвичайно високий рівень самогубств відзначається серед підлітків та молоді, що навчається.

Зарубіжними фахівцями відзначається, що у віці до 13 років суїцидальні спроби рідкісні, а починаючи з 14-15 років суїцидальна активність різко зростає, досягаючи максимуму у 16-19 років

Молодь потребує більшої уваги дорослих, адже вони тільки зовні справляють враження незалежних і самостійних, а «всередині» хлопці й дівчата дуже вразливі й болісно реагують на життєві негаразди.


 

зверніть увагу

 на таку поведінку та висловлювання своєї дитини:

- «Навіщо мені жити?», «Який сенс в тому, що я живу?»;

- «Мені усе надоїло!», «Не хочу нікого бачити, не хочу нічим займатися!»;

- «Я відчуваю, що скоро помру!»;

- підвищений, стабільний інтерес до питань смерті, загробного життя;

- «Потерпіть, недовго Вам залишилося мучитися!», «Ви ще пожалієте, але буде пізно!»;

- наведення особливого порядку у своїй кімнаті, серед своїх особистих речей,

- роздача деяких речей товаришам, остаточне з'ясування стосунків;

- раптовий, без видимих причин наступ спокою, смиренного стану після стресу або тривалого стану депресії;

- таємні приготування до чогось, що дитина відмовляється пояснювати;

- тривалий стан внутрішньої зосередженості, що не було раніше для дитини - характерним, відсутність бажання спілкуватися з друзями, родичами, ходити в гості, грати, вести активний спосіб життя.

 

Напрями батьківської допомоги

- покращення взаємостосунків у сім'ї,

- підвищення самооцінки, самоповаги дитини,

- покращення міжособистісного спілкування у сім'ї.

 

Як підвищити самооцінку дитини:

1. Завжди підкреслюйте  все добре й успішне, що властиве вашій дитині.

2.Не висувайте надмірних вимог у навчанні, житті тощо;

3. Демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона відчула, що її дійсно люблять;

4. Приймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є - не за гарну поведінку та успіхи, а тому, що вони ваші діти, ваша кров, ваші гени, майже ви самі;

5. Підтримуйте самостійні прагнення дитини, не захоплюйтесь її оцінюванням, знайте, що шлях до підвищення самооцінки проходить через самостійність і власну успішну діяльність дитини;

 

У випадку, коли у вашої дитини виявляються суїцидальні тенденції:

1.    Станьте дитині другом, якому можна довіряти.

2.    Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.

3.    Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних.

4.    Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що замовчується нею, дозвольте їй вилити вам душу.

5.    Виявляйте щиру участь і інтерес до дитини, не удавайтеся до допиту з пристрастю, задавайте  прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які будуть для дитини менше  загрозливими, аніж складні  запитання.

6.    Спрямовуйте розмову у бік душевного болю.

7.    Намагайтеся побачити кризову ситуацію очами своєї дитини.

8.    Надайте дитині можливість знайти свої власні відповіді, навіть якщо ви вважаєте, що знаєте вихід із ситуації.

9.  Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, що страждає.

УСПІХУ ВАМ!