Інформація для педагогів

 

 

Отношения с учителем становятся центром в жизни ребенка, и они определяют степень благополучия его жизни.

Отношения учащегося с учителем - это олицетворение его отношений с обществом: учитель является носителем требований общества к ребенку и носителем того социального опыта, который ученик должен усвоить, сделать своим индивидуальным достоянием.

Ш. Амонашвили

 

 

 

19 Золотых правил жизни

1.   Правило взаимности: прежде чем судить ошибки других, обратите внимание на себя. У того, кто бросается грязью, не могут быть чистые руки.

2.   Правило боли: обиженный человек сам наносит обиды другим.

3.   Правило верхней дороги: мы переходим  на более высокий уровень, когда начинаем обращаться с другими лучше, чем они обращаются с нами.

4.   Правило бумеранга: когда мы помогаем другим, мы помогаем самим себе.

5.   Правило молотка: никогда не используй молоток, чтобы убить комара на лбу собеседника.

6.   Правило обучения: каждый человек, которого мы встречаем, потенциально способен нас чему-нибудь научить.

7.   Правило харизмы: Люди проявляют интерес к человеку, который интересуется ими.

8.   Правило 10 баллов: вера в лучшие качества людей обычно заставляет их проявлять свои лучшие качества.

9.   Правило ситуации: никогда не допускайте, чтобы ситуация значила для вас больше, чем взаимоотношения.

10.      Правило Боба: когда у Боба проблемы со всеми, обычно главной проблемой является сам Боб.

11.      Правило  обмена: вместо того, чтобы ставить других  на место, мы должны поставить на их место себя.

12.      Правило доступности: легкость в отношениях с собой помогает другим чувствовать себя свободно с нами.

13.      Правило окопа: когда готовишься к сражению, выкопай для себя такой окоп, чтобы в нем поместился друг.

14.      Правило земледелия: все взаимоотношения можно и нужно культивировать.

15.      Правило 101 процента: отыскать 1 % с которым мы согласны, и направить на него 100 % наших усилий.

16.      Правило терпения: путешествовать с другими всегда медленнее, чем путешествовать одному. Хочешь идти далеко – иди вместе, хочешь идти быстро и – иди один.

17.      Правило двух сторон одной медали: подлинная проверка взаимоотношений заключается не только в том, насколько мы верны друзьям, когда они терпят неудачу, но и в том, как сильно мы радуемся, когда они добиваются успеха.

18.      Правило симпатии: при равных условиях люди будут стремиться работать с теми, кто им нравиться;  при неравных – они всё равно будут это делать.

19.      Правило сотрудничества: совместная работа повышает вероятность совместной победы.

 

 
Профілактика суїцидальної поведінки серед підлітків


Кількість випадків самогубств серед підлітків у всьому світі зростає, і Україна – не виняток. Чому? Які приховані чинники цього? Як протидіяти прагненню вкоротити собі віку?

Нерідко хлопці та дівчата впадають у відчай і чинять самогубство через щось, що іншим здається лише дрібницею. Нам буває важко зрозуміти такі причини самогубства, як сварка з батьками, друзями, нещасливе кохання, приниження ровесників тощо.

Та буває, що саме з таких, банальних, на перший погляд, причин, зазнавши душевного болю і не маючи змоги зарадити собі, підлітки вважають смерть способом помститися кривдникам. 

Отже, найчастіше самогубство – це не бажання накласти на себе руки, а нестримне прагнення покласти край життю, яке завдає нестерпних мук.

  Якщо людина серйозно замислила самогубство, то зазвичай про це можна здогадатися за характерними ознаками, які поділяються на три групи: словесні, поведінкові й ситуаційні.



Словесні ознаки.

Людина, яка готується до самогубства, часто говорить про свій душевний стан. Вона може:


1. Прямо і явно говорити про смерть: «Я збираюся покінчити із собою»; «Я не можу так далі жити».


2. Побічно натякати про свій намір: «Я більше не буду ні для кого проблемою»; «Тобі більше не доведеться про мене хвилюватися».


3. Багато жартувати на тему самогубства.

4. Проявляти нездорову зацікавленість питаннями смерті.


 

 

 

Поведінкові ознаки

 



1. Роздавати оточуючим речі, які є для людини особливо значущими, остаточно упорядковувати справи, миритися з давніми ворогами.


2. Демонструвати радикальні зміни в поведінці, такі як:
• в їжі – їсти замало або забагато;
• у сні – спати занадто мало або занадто багато;
• у зовнішньому вигляді – стати неохайним;
• у шкільних звичках – пропускати заняття, не виконувати домашніх завдань, уникати спілкування з однокласниками, бути дратівливим, похмурим, перебувати в пригніченому настрої;
• замкнутися, відсторонитися від родини й друзів;
• бути надмірно діяльним або, навпаки, байдужим до навколишнього світу, відчувати поперемінно то раптову ейфорію, то напади розпачу.


3. Проявляти ознаки безпорадності, безнадійності й розпачу.
 

 

 


Ситуаційні ознаки

Людина може зважитися на самогубство, якщо вона

 


1. Соціально ізольована (не має друзів або має тільки одного друга), почувається знедоленою.


2. Живе в нестабільному оточенні (серйозна криза в родині – у взаєминах з батьками або між батьками; алкоголізм – особиста або сімейна проблема).
 

3. Почуває себе жертвою насильства – фізичного, сексуального або емоційного.


4. Уживала раніше спроби суїциду.


5. Має схильність до самогубства через те, що його скоїв хтось із друзів, знайомих або членів родини.


6. Перенесла важку втрату (смерть когось із близьких, розлучення батьків).


7. Занадто критично налаштована щодо себе.

       

Анкета для педагогів "Моя громадянська позиція"